histoire

                                                                            Daria  Rebet

  https://www.youtube.com/watch?v=dCf49gURA-4

J’ai eu le plaisir de voir sur la télévision ukrainienne ZIK début avril, une émission consacrée aux différents couples de militants du mouvement de libération ukrainien, et notamment, de voir le passage concernant  Lev et Daria Rebet. Une occasion pour  rendre hommage, à ces deux dirigeants ukrainiens qui sont aujourd’hui méconnus du grand public en Ukraine. Ce furent deux dirigeants de l’OUN (Organisation des Nationalistes ukrainiens), qui se battaient pour l’indépendance de leur pays. Cette émission était présentée par Vakhtan Kipiani, le rédacteur « d’Ukrainska Istoritchna Pravda », ou l’accent est mis sur une femme qui a joué un rôle politique important dans une organisation clandestine paramilitaire dominée par les hommes, à savoir l’OUN. D’où mon choix d’aborder, à cette occasion  la vie de Daria Rebet, qui mérite à être connu. Voyons son parcours qui est en soit exceptionnel.

Daria de son nom de jeune fille Sissyk, est née en Ukraine en 1913 Sa famille était des citadins, son papa était directeur de l’école. Elle-même, fut propulsée dans la vie militante par un certain Stepan Bandera. Dès l’âge de 15 ans, jeune adolescente, elle devint membre des jeunes de « l’organisation militaire ukrainienne » (UVO), organisation qui précéda l’OUN. Cela la peut nous paraitre incroyable, et pourtant c’est à cette âge que cette jeune collégienne commença sa vie militante comme certains autres jeunes adolescents…Daria Rebet a connu un chemin dur et exceptionnel tout au long de sa vie. Ce fut une femme exemplaire, qui a dû affronter de grandes responsabilités, tant au niveau de son militantisme politique, que dans sa vie personnelle, elle fut mère de deux enfants nés en 1942 pour Andrij et en 1951 d’Oksana.

C’est dans ces conditions plus tard qu’elle fait connaissance de celui qui devint plus tard son mari Lev Rebet. Signalons, que Lev Rebet deviendra le dirigeant de l’OUN, organisation clandestine en Ukraine occidentale sous occupation polonaise. Cela s’est passé après l’arrestation de Stepan Bandera et d’un grand nombre de militants par une rafle lancée par la police polonaise. Il fut le dirigeant de l’OUN en Ukraine de 1935 à 1938, occupant ainsi plus longtemps ce poste que ses prédécesseurs et successeurs, son seul supérieur hiérarchique fut Evhen Konovaletz. Cette organisation avait des ramifications tant en Ukraine qu’à l’étranger, le dirigeant de toute l’organisation Evhen Konovaletz, vivait dans différents pays avec un passeport lituanien. Il fut tué par un agent du NKVD en 1938, qui s’est fait passer pour un représentant de l’OUN de l’Ukraine soviétique, il s’agissait de Pavel Soudoplatov. C’est durant ces années, que Daria fut nommée responsable du secteur jeunesse dans l’organisation, elle devint ainsi une des plus jeunes membres, et la seule femme propulsée dans l’équipe dirigeante de cette organisation clandestine en Ukraine. Elle fut arrêtée par les autorités polonaises, et libérée lors de l’arrivée des soviétiques à Lviv en 1939…

Lors de la seconde guerre mondiale, suite à la proclamation de l’indépendance de l’Ukraine le 30 juin 41, Daria et Lev Rebet  furent arrêtés par les allemands, son mari fut envoyé à Auschwitz, elle par la complicité de certaines personnes, fut libérée de la prison pour donner naissance à son fils Andrij, même si elle a pu s’occuper un peu de lui, elle le laissa à ces parents pour s’engager de nouveau dans le mouvement de libération. Durant la seconde guerre mondiale, elle participa à l’élaboration de la nouvelle orientation démocratique de l’OUN lors de son troisième congrès extraordinaire, qui se tint en août 43 près de Ternopil en Ukraine. Ceci après les différents rapports des groupes expéditionnaires envoyés en Ukraine centrale et orientale. Les principaux dirigeants de l’OUN étant alors prisonniers dans les camps de concentrations allemands, une nouvelle équipe dirigeante a était élue en juin 43, ayant à sa tête Roman Choukhevytch. Elle remplaça celle de  Stepan Bandera. Daria  Rebet figurera dans cette équipe dirigeante, elle est parmi ceux qui sont à l’initiative en 1944, de la création du Conseil Suprême de Libération Ukrainien(UHVR), censé de regrouper toutes les forces politiques se battant pour l’indépendance de l’Ukraine. Elle sera membre du présidium de cette illustre assemblée, qui aura pour président Kyrylo Osmakh, un socialiste révolutionnaire issu de l’Ukraine Centrale.

Fin de la guerre, Daria est envoyée à l’étranger avec Myroslav Prokop et Vassyl Okhrymovytch pour réorganiser l’OUN dans la diaspora, et renouer le contact avec les dirigeants libérés des camps. C’est là, qu’elle revoie son mari libéré à Bratislava, Lev Rebet verra pour la première fois son fils Andrij, le couple s’installera à Munich en Allemagne après la guerre…

 Un problème politique grave survint alors lors d’une première rencontre entre les dirigeants venant de l’Ukraine, et ceux libérés des camps allemands. En effet, Bandera et ses acolytes ne sont pas d’accords avec la nouvelle orientation démocratique de l’organisation élaborée en 1943, elle constitue selon eux « une déviation  vers le communisme ». Parmi les premiers visés de cette orientation contestée figure Daria Rebet… Le courant politique et personnel entre Stepan Bandera et Daria Rebet ne passe pas du tout, ce conflit provoquera une nouvelle scission dans l’OUN en 1954, Lev Rebet fait partie de ces rares dirigeants libérés des camps allemands, qui prendront fait et cause pour le programme démocratique du troisième congrès d’Ukraine. Lev et Daria Rebet avec d’autres formeront une nouvelle formation nommée OUN-z, nommée populairement « Dvikari », elle élaborera des contacts avec l’ l’Ukraine, malgré le rideau de fer. La lutte armée pour l’Ukraine indépendante fera place, à un lutte des idées par la plume, et malgré l’assassinat de Lev Rebet, par Bogdan Stachinsky, un agent du KGB à Munich, (le même qui exécutera Stepan Bandera deux ans après.) Daria Rebet poursuivra ce combat, elle deviendra la présidente de cette organisation en 1979. Des contacts sont établit avec des écrivains des années soixante que l’on nomme les chestydesiatniky et les dissidents. En même temps, elle s’engage dans le mouvement féministe ukrainien dont elle devient un membre éminent.

 Daria aura la chance de vivre assez longtemps pour voir son idéal se concrétiser. L’Ukraine proclamera son indépendance le 24 août 1991. Peu de temps au début 1992 à Munich, elle tombe malade et nous quitte, laissant une œuvre politique considérable. Elle est aujourd’hui enterrée au prestigieux cimetière de Letchakiv »Le Père Lachaise » de Lviv, au côté de son mari depuis 2010. Il est en tout cas agréable de constater, qu’en Ukraine maintenant, on s’intéresse aux personnes, qui ont joué un grand rôle dans la libération du pays.

                                                                           Дарія Ребет


Мені приємно було побачити в українському телебаченні ЗІК на початку квітня, передачу присвяченa різним парам активістів українського визвольного руху, зокрема, побачити уривок щодо Лева та Дарії Ребет. Можливість віддати належнy пошану цим двом українським лідерам, які сьогодні невідомі широкій публіці в Україні. Це були два лідери ОУН (Організації українських націоналістів), які боролися за незалежність своєї країни. Програму представляв ведучий Вахтан Кіпіані, редактор «Української історичної правди», де було наголошино про жінку, яка відіграла важливу політичну роль у воєнізованій підпільній організації, в якій керували переважно чоловіки, тобто ОУН. Звідси мій вибір підійти, з цього приводу про життя Дарії Ребет, яка заслуговує нам бути відомим. Давайте, приглянемося на виняткове життя цієї особи.

Дарія із дівочого прізвища Сiсик, народилася в Україні в 1913 р. Її сім'я були міщанами , батько був директором школи. Сама вона була загартована до бойового життя якимсь Степаном Бандерою. З  15 років стала членом, молодечого круга «Української Військової Oрганізації» (UVO), організацією, що існувала перед ОУН. Це може здатися неймовірним для нас, і все ж саме в цьому віці ця молода школярка почала своє войовниче життя, як деякі інші молоді, ії ровесники .. Дарія Ребет пройшла важку і виняткову дорогу протягом свого життя. Вона була зразковою жінкою, якій довелося зіткнутися з великою відповідальністю так у своїй політичній діяльності, так і в особистому житті. Вона була матір'ю двох дітей, народжених в 1942 р. для Андрія, і 1951 р. для Оксани.

Саме в цих умовах пізніше вона познайомилася з Львом Ребетом, який згодом став її чоловіком. Відзначимо, що Лев Ребет стане лідером підпільної організації ОУН в Західній Україні під час польською окупацією. Це сталося після арешту Степана Бандери і великої кількості активістів рейдом польської поліції. Він був лідером ОУН в Україні з 1935 р до 1938 р., Займав цю посаду довше за своїх попередників і наступників, його єдиним начальником був Євген Коновалець. Ця організація мала людей в Україні, так і за її межами. Лідер всієї організації Євген Коновалeць жив у різних країнах з литовським паспортом. Він був убитий агентом НКВД у 1938 році, чоловік який представляв себе як представник ОУН Радянської України, був агент Павло Судоплатов. Саме в в тих роках, Дарія була призначена молодіжним лідером в організації, ставши однією з наймолодших членів, а єдина жінка, яка була в проводі керівництва цієї підпільної організації в Україні. Вона була заарештована польською владою і звільнена, коли війська Радянського Союзy прибули до Львова в 1939 році.

Під час Другої світової війни, після проголошення незалежності України 30 червня 41 року, Дарія і Лев Ребет були заарештовані німцями, її чоловік був відправлений в Освенцим, вона за співучастю деяких людей була звільненa з в'язниці, щоб народити сина Андрія, хоча вона і могла трохи бути з ним, вона залишила його батькам, i знову включилася в лавах організації. Під час Другої світової війни вона брала участь у розвитку нової демократичної орієнтації ОУН під час свого Третього Надзвичайного З'їзду, який відбувся  1943 серпня біля Тернополя в Україні. Оце все після різних звітів експедиційних груп, направлених до Центральної та Східної України. Тоді головні керівники ОУН були ув'язненими в німецьких концтаборах, а 43 червня було обрано новий провід, який очолив Роман Шухевич, заміняючи попередний очолиний Степаном Бандерою.. Дарія Ребет буде частиною цієї нової керівної команди, вона є серед тих, хто створив в 1944 Українську Головну Визвольну Раду (УГВР), що має об'єднати всі політичні сили як боролися за незалежність України. Кінець війни, Дарія відправляється за кордон з Мирославом Прокопом і Василoм Охримовичем, щоби реорганізувати ОУН в діаспорі, й знову відновити зв"язок iз звільненими лідерами з німецьких концентраційних таборів. Саме там вона бачить свого чоловіка звільненим перший раз у Братиславі, Лев Ребет вперше побачить свого сина Андрія, пізніше подружжя оселиться в Мюнхені в Німеччині після війни ...

 Тоді серйозна політична проблема виникла під час першої зустрічі лідерів з України, та звільнених з німецьких таборів. Дійсно, Бандера і його прихильники не згодні з новою демократичною орієнтацією організації, розробленою в 1943 р., Для них то є " ухил до комунізму". Серед перших людей цієї спірної орієнтації - Дарія Ребет ... Політичнi та особистi зв"язки між Степанoм Бандерoю та Дарію Ребет зовсім не успішні, цей конфлікт викличе новий розкол в ОУН у 1954 році. Лев Ребет - один з тих рідкісних лідерів звільнений від німецьких таборів, який підтримаєсправу демократичної програми третього з'їзду України. Лев і Дарія Ребет разом з іншими сформують нову партію під назвою ОУН-з, яка називається «Двікарі», вона розвиватиме зв"язків з Україною, незважаючи на залізну завісу. Озброєна боротьба за незалежну Україну поступиться боротьбою пером , і, незважаючи на вбивство Льва Ребета, Богдана Стачинського, агента КДБ у Мюнхені (того ж, що два роки пізніше виконає Степана Бандеру) Дарія Ребет продовжить цю боротьбу, вона стане президентом цієї організації в 1979 році. Контакти робляться з письменниками шістдесятих років, які називаються шістьдесятники й дисиденти. Водночас, вона стала учасницею українського жіночого руху і стала їхним видатним діячем.

 У Дарії буде щастя жити досить довго, щоби добитися успіху своєі мети… Україна проголошує свою незалежність 24 серпня 1991 року... Недовго на початку 1992 року в Мюнхені вона захоріє і відходить в небесний відпочинок, залишаючи при тому великий скарб проведeної роботи..Зараз, вона похована на славному  львівському кладовищі "Лешаківський цвинтар" з чоловіком з 2010 року. Приємно бачити, що зараз в Україні цікавить людей минулі діячі, що спричинили великий вклад за визволення їхної країни.